7/20/2010

Договір поставки. Підводні камені. Частина перша.

Роман Щудло

Договір поставки — один з найпоширеніших видів договорів, що використовують у своїй діяльності суб'єкти господарювання. Як свідчить юридична практика проект договору поставки складає сторона-постачальник, а сторона-покупець лише візує його і вказує свої реквізити, рідше — оформлює свої зауваження у вигляді протоколу розбіжностей. Проте в більшій своїй масі практика юридичного аналізу покупцем договорів поставки відсутня.

Для юриста підприємства існує кілька головних “болючих точок” на які необхідно приділяти неабияку увагу при розгляді запропонованого проекту договору, основні з них — умови поставки/оплати товару, відповідальність сторін, вирішення спорів. Не слід недооцінювати і решту частин договору таких як: предмет договору, обставини форс-мажору, комплектність, якість, гарантія.

У чому проблема.

У випадку укладення договору без належної йму правової оцінки призводить до досить сумних наслідків, в деяких випадках критичних для діяльності підприємства — неможливість отримати наперед оплачений товар, повернути кошти за недопоставлений товар, неможливість стягнення штрафу та пені зі сторони порушника договірних зобов'язань, неможливість замінити неякісний/бракований товар.

Саме тому, головну мету, яку ставлять перед собою юристи, як постачальника так і покупця при розробці договорів - є повний правовий захист інтересів сторони, попередження небажаних правових та економічних наслідків, які можуть настати у випадку порушення сторонами своїх зобов'язань у договорі. Так основними завданнями постачальника є:

  • спростити обов'язки постачальника щодо поставки товару, його післяпродажного обслуговування;

  • у випадку порушення умов оплати покупцем забезпечити собі надійні важелі тиску на покупця шляхом нарахування штрафів, пені;

  • здійснити вирішення справи в судовому порядку, отримати рішення суду і виконавчого документу швидко та дешево;

  • перенести ризики загибелі товару з постачальника на покупця;

Завдання ж юриста покупця мають протилежний за спрямованістю характер:

  • забезпечити вчасне отримання якісного та цілісного товару;

  • отримати можливість “користуватись чужими грошами” (післяоплата, можливість розтягнути виконання грошового зобов'язання);

  • у випадку порушення умов поставки забезпечити повне та швидке повернення грошей покупцю;

  • уникнути санкцій за неоплату товару;

  • добитись відповідальності постачальника за поставку неякісного товару;

  • у випадку порушення умов оплати покупцем зробити неможливим (або звести до мінімуму) стягнення з покупця штрафів, пені;

Оскільки обидві сторони ставлять перед собою взаємозаперечуванні завдання, то виникає необхідність “поступатись інтересами”.

Істотне значення

Правове регулювання договорів поставки здійснюється на підставі Господарського кодексу ст. 265-271, а також Цивільного кодексу в частині відносин, що не регулюються господарським кодексом, окрім цього слід ознайомитись з положеннями Законів України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, Указом Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» , Інструкціями “Про порядок приймання продукції по кількості”, “Про порядок приймання продукції по якості”, Міждержавною угодою "Про загальні умови поставок товарів між організаціями держав-учасниць Співдружності Незалежний Держав".

У відповідності до ст. 628 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Які умови договору поставки є істотними встановлює ст. 180 ГКУ, ця норма вказує на загальні умови договору між суб'єктами господарювання — це предмет, ціна, строк договору. Відсутність цих умов може призвести до визнання договору недійсним (Пленум Верховного Суду 28 квітня 1978 р. видав постанову № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", а Президія Вищого арбітражного суду України 12 березня 1999 р. - роз'яснення № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

Предметом договору (п.4 ст. 180 ГКУ) є узгоджені сторонами умови про найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. ГКУ вміщує ширше поняття до предмету договору поставки, як визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками”. Найменування , номенклатура та кількість продукції може визначатись в договорі зразу, наприклад: ”...точильний станок марки “Витязь”ЗМ-54 у кількості 1 штука, іменований надалі - “продукція”...” або вказуватись у додатках та специфікаціях до договору (цей спосіб зручний при багаторазовій поставці), наприклад: “...комплектуючі вироби, надалі - “продукція”, згідно Специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору... ”. Для уникнення подальших розбіжностей необхідно детально описувати продукцію її кількість, варто вказувати марку, модель, серію, відповідність ГОСТу, рік випуску, особливі характеристики (потужність, сорт, тонажність, місткість, колір), у кількості не треба забувати про одиниці виміру (кілограми, тони, штуки, літри), наприклад: Автомобильный кран КТА-28 г/п 28 т з трьох-секційною стрілою та решітчяним подовжувачем на базі шасі автомобіля Ford Cargo 3430D виготовлений в загальноприйнятим способом з комплектом ЗІП та комплектом технічної документації (паспорт, інструкція з експлуатації), оранжевого кольору — 1 штука.

Ціна

Ціна договору поставки ГКУ не врегульована, тому за правилом п.6 ст.265 ГКУ до відносин які не регулює ГКУ застосовуються відповідні норми купівлі-продажу. З загальним правилом (ст. 632 ЦКУ та ст. 180 ГКУ) ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Досить небезпечною є практика поставки товарів не обумовлених договором,, наприклад договір укладений на поставку металу 2 тонни на загальну суму 10000 гривень, фактично ж відбулась поставка металу 3 тонни на умовах післяоплати при цьому покупець прийнявши товар в повному обсязі відмовився оплачувати додаткову тонну товару, оскільки стверджував, що поставка додаткової партії товару не була передбачена договором і погоджена сторонами. Для уникнення цього постачальнику варто надавати на будь-яку необумовлену договором поставку продукції додаткову угоду з урахуванням зміни загальної ціни договору.

Ціна повинна встановлюватись в гривнях, проте в договорі де одна із сторін є нерезидентом ціна може встановлюватись і в іноземній валюті. Постачальник повинен мати на увазі, що у випадку прострочення грошового зобов'язання покупця в іноземній валюті постачальник не матиме можливості нараховувати індекс інфляції на іноземну валюту, оскільки індекс інфляції — це показник середнього рівня зміни цін в національній валюті товарів та послуг щодо базового періоду.

Ціна договору може становити сукупність цін усіх специфікацій (накладних) що укладені сторонами по договору. В цьому випадку варто вказати цінові рамки або максимальну ціну договору, наприклад: “Ціна договору визначається сторонами як сума вартостей всіх партій одиниць товару, що постачається за даним договором протягом усього строку його дії, але не більше 1 000 000 гривень”, оскільки для особи, яка підписує договір можуть існувати обмеження щодо підписання договорів певного виду, так наприклад, згідно Статуту публічного акціонерного товариства “Зоря” генеральний директор може укладати договори від імені товариства ціна яких не перевищує 500 000 гривень, решта договорів укладаються директором за письмовим погодженням Наглядової ради, тобто при укладанні договорів ціна яких перевищує вказану суму контрагент повинен отримати відповідний протокол наглядової ради, про що варто вказати у тексті самого договору.

Строк

Виходячи з положень ГКУ договір поставки може бути укладений на будь-який строк. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Варто відрізняти строк дії договору і строк поставки продукції та оплати за неї. Строк поставки продукції здебільшого вказується в специфікаціях на конкретну партію продукції, проте продукція може поставлятись і у встановленому сторонами порядку: що першого числа місяця, щоквартально, подекадно, щорічно. У випадку узгодження сторонами строк поставок на період один рік (або менший строк) договір поставки укладений на один рік, навіть якщо сторони узгодили інше.

Умови поставки товарів

Щодо умов поставки, то необхідно зауважити що саме ці умови мають найбільше значення в договорі поставки, саме вони можуть регулювати додаткові витрати по придбанню продукції (його доставці, охороні, страхуванні, зберіганні на складах, розмитненні), встановлюють момент переходу права власності на продукцію, відповідальність за випадкове пошкодження/знищення товару.


Інкотермс

Умови поставки,, звичайно, формуються на рівні директорів, менеджерів та інших осіб що проводять переддоговірні переговори щодо придбання продукції. Щоб швидко та лаконічно описати умови поставки в договорі варто застосувати базові терміни Інкотермс 2000 — 13 торгових термінів, що визначають базові умови поставки товару (перевізника, завантаження, відповідальність, місце перевезення, страхування тощо). Більш детельніший опис кожного терміну можна знайти тут. Нйбільш застосованими у договорах поставки є такі терміни: EXW - застосовується у випадку отримання покупцем товару на складі постачальника (магазини, ринки, оптові склади тощо), при цьому покупець бере на себе практично усі витрати з моменту отримання продукції “на руки” (загруження на транспортні засоби , страхування, розмитнення, охорона); FCA – згідно цього терміну постачальник доставляє продукцію, яка пройшла митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання по навантаженню і розвантаженню продукції в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні постачальника, то постачальник несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, - постачальник за відвантаження товару відповідальності не несе; CPT - постачальник здійснює поставку продукції шляхом її передання перевізнику, призначеному ним самим - це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки продукції у вищезазначений спосіб.

В договорі ці умови вказуються наступним чином: Поставка товару здійснюється на умовах EXW – м. Луганськ, вул. Остапа Вишні 8, відповідно до Міжнародних правил Інкотермс 2000.”

...Далі буде...

Немає коментарів: