Ми спілкувалися з Михайлом Сиротою двічі. Уперше – в 1996 році, після прийняття Конституції, коли ще студентом я переїхав до бурхливого Києва й шукав відповіді на питання: з кого брати приклад? Вдруге – в 2006 році, під час участі в конференції. Після першого спілкування в мене залишилося відчуття, як від знайденого скарбу, після другого – враження глибокого змісту. В 2006 році пан Михайло підготував для «ЮГ» публікацію (№ 19 2006), витяги з якої, разом із витягами з інтерв’ю (подані далі) варті уваги як мудрі слова і заповіт юристам, що залишаються. «Біда України – в тому, що нею правлять люди, яким вона не потрібна». Ці слова М. Грушевського, обрані М. Сиротою для своєї публікації в «ЮГ», він завершив словами: Зрештою, суспільство має зрозуміти, що Верховна Рада України – це не клуб мільйонерів і мільярдерів, а представницький орган всього народу і саме парламент має забезпечити якісне законодавче поле – основу ефективного і стабільного розвитку держави.
Конституція повинна розвиватися і змінюватися, адекватно реагуючи на зміни в суспільстві. Питання полягає в тому, яка мотивація таких змін. Мотивація конституційних змін у 2004 році не знаходилася у площині інтересів суспільства. Там були зовсім інші, вузькі корпоративно-фінансові інтереси.
Парламентська форма правління. Незважаючи на те, що більшість громадян України має патерналістські настрої та хотіли б єдиного господаря в державі, сильної руки тощо, я переконаний, що український шлях розвитку державного будівництва та європейський шлях указують на парламентську форму правління.
Сили, зміни і розкол. Ми маємо сьогодні кілька політичних сил, які пропонують свої проекти змін до Конституції. Але ми повинні бути свідомі того, що поляризація українського суспільства сьогодні настільки велика, що в різних регіонах України підтримують проекти різних політичних сил. Тобто громадяни на референдумі будуть голосувати не за той чи інший проект Конституції, а за того чи іншого політичного лідера, який цей проект підтримуватиме. Відтак ми отримаємо ситуацію, коли різні регіони України схочуть жити за різними проектами Конституції, а це уже не просто політична криза. Це початок розвалу всієї правової системи та й узагалі держави. Це надзвичайно небезпечна перспектива для України. З правового хаосу, що утвориться, вибратися буде практично неможливо.
КСУ. Я є прибічником того, аби взагалі відмовитися від такого елементу судової системи як Конституційний Суд, а його повноваження передати Верховному Суду України. Вважаю за необхідне провести кардинальне реформування самого ВСУ, який сьогодні складається з близько 100 суддів, але місію свою повною мірою не виконує. Можливо, тут варто було би скористатися європейським досвідом або американською моделлю та різко скоротити кількість суддів ВСУ, але надати їм більшу самостійність, більше можливостей та повноважень. Підвищити самостійність і незалежність суддів ВСУ можна було би шляхом запровадження прямих виборів суддів ВСУ населенням. У такому випадку вони б перестали бути залежними від волі чиновників найвищого рівня.
Суддя повинен орієнтуватися не тільки на закони юридичні, але й на закони Божі, закони суспільної моралі. Інакше ми ніяк не зможемо змусити людину бути гуманною, порядною, доброзичливою до інших.
Діяльність. Все моє життя – це професійна діяльність. Я не розділяю своє життя на відпочинок і роботу. Я займаюся тим, що вважаю за потрібне, важливе. Як народний депутат, я сьогодні здійснюю законотворчу діяльність. Як голова Трудової партії України, я займаюся розвитком партійних структур. Як людина, не байдужа до долі своєї держави, я пишу відповідні книги, займаюся наукою. Я намагаюся максимально вчитися та реалізовувати свій потенціал.
Молодим юристам слід вчитися вміло плавати в бурхливому правовому та законодавчому морі України. Шторми й урагани будуть ще дуже довго у нашому законодавчому морі. Юристи не повинні втрачати орієнтири, вони мають готувати себе до приходу в парламент, до законотворчої діяльності, до ефективної роботи у вищих органах державної влади на користь суспільним інтересам.
Славік Бігун,
головний редактор «Юргазети»
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар